Мікшування танцювальної музики. Частина 1

Мікшування музики – це досить широка тема, описати яку кількома абзацами просто нереально. Тому я постараюся виділити основне.

Процес мікшування музики можна умовно розділити на кілька складових:

• еквалізація або робота з частотним спектром;
• робота з рівнем сигналу;
• стереокартина;
• динамічна обробка;
• накладення додаткових ефектів.

У цій статті я хочу зупинитися на перших трьох пунктах.

Еквалізація або робота з частотним спектром

Почну здалеку.

Будь-яка композиція складається з n-ї кількості доріжок, на кожній з яких використовується певний інструмент. Цей інструмент має свій неповторний звук і займає якусь частину частотного діапазону. У процесі аранжування багато інструментів частково перекривають частотний діапазон один одного. Це явище називається частотним конфліктом.

Так як у композиції присутні не два і не три інструменти, то в міру збільшення їхньої кількості також збільшується кількість частотних конфліктів. А це, своєю чергою, веде до втрати чіткості та розбірливості кожного, окремо взятого, звуку. Виходить своєрідна каша.

Для усунення небажаних наслідків частотних конфліктів використовується всім нам відомий прилад – еквалайзер. Він сприяє розмежуванню інструментів у спектрі й усуненню, таким чином, частотних конфліктів.

Еквалізація – це процес опрацювання музичної композиції, результатом якого є хороша читабельність міксу.

Що це означає?

Термін “читабельність” означає, що в музичній композиції всі інструменти добре помітні. Ми ясно можемо виділити бас, хети, бочку, лід, пед та інші інструменти. Усе гармонійно. Мікс добре читається. І навпаки, якщо один звук тоне в іншому й утворюється каша, ми говоримо, що мікс погано читається.

За допомогою еквалізації ми будемо домагатися гарної читабельності. Для цього нам необхідно уявити загальну картину розміщення інструментів у спектрі. Виглядає це приблизно ось так.

Після цього можемо приступати до еквалізації.

Для початку хочу зробити кілька зауважень.

1. Найкраща еквалізація – це її відсутність. Вирізайте рівно стільки, скільки необхідно для отримання потрібного результату. Не перестарайтеся. Ви можете зіпсувати первісний тембр, зробити його млявим і надто синтетичним.
2. У процесі аранжування постарайтеся вибрати такі інструменти, які не сильно конфліктують між собою. Тим самим ви спростите мікшування треку.
3. Під час роботи з еквалайзером, пам’ятайте, що звук набагато чистіший у разі зниження рівня певної смуги, ніж у разі її збільшення.

Ознайомитися з основними параметрами еквалайзера і дізнатися про них більше можна тут.

Ви можете використовувати як апаратні, так і програмні еквалайзери. Я використовую VST плагіни Waves – Q1-10 Paragraphic EQ, REQ 2-6 bands, LinEq, Fab-filter ProQ2, а також стандартні інструменти програми FL Studio – Fruity Parametric EQ і Fruity Parametric EQ2.

Для більш точного налаштування еквалайзера буде не зайвим використовувати спектральний аналізатор. Що це таке можна прочитати в статті “Аналізатор спектра – помічник в еквалізації”.

Тепер переходимо безпосередньо до практики.

Для початку, об’єднаємо всі інструменти в групи. Наприклад: ударні, бас, синти, педи, ліди. Ударні можна додатково розбити на підгрупи – перкусії та тарілки. Дивимося на схему.

Кожен інструмент спрямуємо на окремий канал мікшера і об’єднаємо потрібні канали в групу, спрямувавши їх на наступний вільний канал. Таким чином, ми забезпечимо собі більшу гнучкість еквалізації та пришвидшимо цей процес.

Спочатку еквалізуємо групи, а після займаємося частотною корекцією всередині груп.

Ще одним важливим моментом є автоматизація роботи еквалайзера. Адже на різних ділянках композиції одні інструменти вступають, а інші зникають. Вирішивши частотний конфлікт з одним інструментом, ми погіршимо цей конфлікт з іншим. Таким чином, налаштування еквалайзера необхідно змінювати (автоматизувати), щоб упродовж усієї композиції всі інструменти звучали в гармонії та мікс був добре читабельним.

Робота з рівнем сигналу

Пару слів хочу сказати і про рівень сигналу інструментів (гучність).

Думаю, великих складнощів у розумінні тієї простої істини, що одні інструменти в композиції мають звучати голосніше, а інші – тихіше, не виникає. Шукайте оптимальне співвідношення рівнів сигналу. Використовуйте автоматизацію для вираження емоційних підйомів або спадів.

Намагайтеся, щоб уся композиція звучала гармонійно.

Стереокартина

Робота з панорамою може посприяти розділенню інструментів у міксі, якщо домогтися цього за допомогою частотної корекції досить складно. Також панорамування здатне розширити трек і домогтися досить цікавих художніх стереоефектів.

При роботі зі стереопанорамою необхідно не забувати про моносумісність композиції. Хоча на сьогодні це не є настільки важливо як 10 років тому.

Ці спотворення можуть виникнути через різницю у фазах сигналів, знятих з правого і лівого каналів. У результаті складання таких сигналів звук може повністю анулюватися.

Фаза сигналу

Протифаза сигналу

Для того щоб уникнути появи подібних явищ, використовуйте для контролю плагіни, які графічно відображають стерео картину сигналу, наприклад Waves PAZ Position. Він має вбудований аналізатор протифази.

Протифазні явища розташовуються в червоній області (ліворуч і праворуч) з написом AntiPhase.

Після звуження стерео панорами все виглядає наступним чином.

У цій статті ми розглянули три складові процесу мікшування танцювальної музики – це еквалізація, робота з рівнем сигналу і стереокартина.

Наступна стаття буде присвячена двом іншим етапам мікшування музики, що залишилися, – динамічній обробці та накладенню додаткових ефектів.

Читайте також:

Мікшування барабанів в електронній музиці Основи Mid/Side еквалізації Принципи еквалізації інструментів в електронній музиці Мікшування бочки і баса в танцювальній музиці