Поняття “Просторова обробка”

Просторова обробка є невід’ємною частиною створення гармонійного міксу. Часто під поняттям просторової обробки мається на увазі опрацювання сигналу ревербераторами, проте далеко не всі розуміють, що це лише частина ширшого поняття.
Насправді просторова обробка покликана вирішувати проблему розміщення інструментів у просторі. Цей вид обробки звуку дає можливість слухачу зрозуміти, де знаходиться інструмент у просторі.

Можна виділити три площини позиціонування звуку:

• ширина (ліворуч, праворуч, по центру);
• висота (вище, нижче);
• глибина (ближче, далі).

Ширина

Основним інструментом звукорежисера для розміщення інструменту по ширині є панорамування. Часто використовуючи просте панорамування можна досягти дуже хорошого результату без застосування додаткових ефектів. Насамперед це стосується ударних інструментів та сольних партій.

 

Варто зазначити, що моно звуки можна точніше позиціонувати на відміну від стерео.
Ще одним важливим інструментом створення широкого міксу є затримка (delay) каналів один відносно іншого. Наприклад, правий канал відстає від лівого на кілька мілісекунд.
Схожого ефекту можна досягти, використовуючи зміщення фази (phase) сигналу. Однак у цьому випадку слід стежити за фазовими спотвореннями, які мають місце, особливо на низьких частотах.
Для створення широкого звуку при синтезі, крім затримки, часто використовується розлад (detune) голосів. Цей параметр присутній у більшості синтезаторів.
Для того щоб створити широкий звук необхідно вибрати більше одного голосу і трохи збільшити detune.

Висота

Основним інструментом, який дозволяє визначити розташування інструмента по висоті, є синтез. Саме синтез, а не еквалайзер, як ви могли подумати. Саме на етапі синтезу формуються тембральні характеристики звуку та його висотність. А ось за допомогою еквалайзера можна змінити частотні характеристики та трохи скоригувати висотне розташування інструмента.

Висоту інструменту можна змінити за допомогою pitch. Зазвичай цей інструмент застосовується для створення різноманітних ефектів (наприклад ефекту розгону).

Глибина

Це те, що зачаровує слухача, робить звучання природним, приємним і просторовим. Глибина створюється за рахунок рівня сигналу (гучності). Інструменти, які мають більш високий рівень, виходять на передній план і є основними. Однак крім гучності на глибину впливає реверберація та затримка. Це два основні інструменти, які використовуються для створення глибокої просторової картини треку.

Потрібно сказати, що людина звикла сприймати звуки, якщо можна так висловитися, з домішкою реверберації. Адже звуки, які оточують нас (дзвінок телефону, крики птахів, мова) є сумішшю прямого сигналу, ранніх відзеркалень від навколишніх предметів і повторних відзеркалень (ревербераційний хвіст). Такі звуки для нас є природними. Тому без використання ревербераторів ви ніколи не досягнете природного звучання. Що ж до ефектів заснованих на затримці (ділей, хорус, фленжер, фейзер), всі вони здатні як зробити звук ширше, так і створити ефект невеликих приміщень.

Підіб’ємо підсумок вищесказаному.

Просторова обробка є сукупністю різних обробок, які змінюють тривимірне розташування інструментів у просторі (ширина, висота, глибина).
Оскільки зазвичай просторову обробку асоціюють із глибиною, то в наступних статтях мова піде про реверберацію та затримку, як основних інструментів для створення глибокого звучання.