Квінтове коло: визначення, схема, історія, правила використання

Квінтове коло – це допоміжний інструмент для музиканта і продюсера. Він дозволяє швидко визначати кількість знаків альтерації певної тональності.

У цій статті розберемо поняття “квінтове коло”, схему його побудови, як його використовувати на практиці і трохи торкнемося історії появи.

Перед прочитанням цієї статті рекомендую ознайомитися з попереднім постом “Тональність у музичній теорії”.

Що таке квінтове коло

Квінтове коло – це система, в якій кожна тональність одного ладу відстоїть від попередньої на квінту і має на один знак альтерації більше.

На цій схемі зображено квінтове коло мажорних тональностей. Тут присутні як дієзні, так і бемольні тональності.

На зовнішній стороні кола розташовані назви тональностей: С (До), G (Соль), D (Ре), A (Ля), E (Мі), B (Сі) або Сb (До-бемоль) тощо. Усі тональності мажорні.

На внутрішньому боці вказана кількість дієзів або бемолів, яка присутня в даній тональності.

У нижній частині кола є 3 тональності, які є енгармонічно рівними – це:

• B (Сі): 5 дієзів у тональності та Cb (До-бемоль): 7 бемолів у тональності;

 

• F# (Фа-дієз): 6 дієзів у тональності та Gb (Соль-бемоль) 6 бемолів у тональності;

 

• C# (До-дієз): 7 дієзів у тональності та Db (Ре-бемоль): 5 бемолів у тональності.

 

Енгармонічно рівними називаються тональності, що мають один звуковий склад, але відрізняються знаками альтерації (назвами ступенів).

Для мінорних тональностей квінтове коло виглядає так само.

І знову ми бачимо три енгармонічно рівні тональності – це:

• g# (соль-дієз) та ab (ля-бемоль);

 

• d# (ре-дієз) та eb (мі-бемоль);

 

• a# (ля-дієз) і bb (сі-бемоль).

 

Найзручніше розглядати поєднане квінтове коло, де вказані мажорні тональності разом з їхніми мінорними паралелями.

Немного про історію появи квінтового кола

Ще в VI столітті д.н. ери грецький учений і філософ Піфагор намагався систематизувати знання щодо музичного ладу. Оскільки він був небайдужий до трикутників і кіл, його система була заснована на поділі кола на рівні частини за допомогою кількох вписаних трикутників. У точках торкання вершин трикутника до кола розташовувалися певні тони звуку (висота звуку). Усього їх було 12. За задумом Піфагора, основною одиницею виміру був цент. Повне коло становило 1200 центів, а відстань у півтон – 100 центів.

Коло Піфагора було дуже схоже на нинішнє квінтове коло.

Ще одна згадка про систему, схожу на квінтове коло, міститься в рукописі Миколи Ділецького “Мусикійська граматика”, датованому 1679 роком. У ньому можна зустріти записи про “колесо веселої мусікії” та “колесо сумної мусікії”, що, імовірно, відповідає колу мажорної та мінорної тональностей. “Мусікія” зі слов’янської означає “музика”. Ця праця насамперед була призначена для церковних півчих того часу.

“Мусикійська граматика” наразі має насамперед історичне та культурне значення і не становить інтересу для сучасного музиканта.

Схема побудови квінтового кола

Як уже було зазначено, квінтове коло має таку назву, бо кожна наступна тональність відстоїть від попередньої на чисту квінту.

Чиста квінта – це 3,5 тона. Якщо відрахувати 3,5 тона від ноти До вгору, то отримаємо ноту Соль. Якщо відрахувати 3,5 тона від ноти Соль угору, отримаємо ноту Ре і т.д. Саме в такому порядку розташовуються тональності на квінтовому колі, під час руху за годинниковою стрілкою. Кожна наступна тональність має на один знак дієза більше ніж попередня. Сім дієзів має тональність До#-мажор і їй паралельна ля#-мінор.

Порядок додавання дієзів під час ключа завжди однаковий: фа, до, соль, ре, ля, мі, сі.

 

Його необхідно запам’ятати!.

Так само як і кожна тональність відстоїть від попередньої на чисту квінту, так і дієзи при ключі відстоять один від одного на чисту квінту.

Що стосується бемольних тональностей, то схема їхньої побудови аналогічна. Рух по квінтовому колу йде в протилежному напрямку. Таким чином, кожна бемольна тональність (при русі проти годинникової стрілки) також відстоїть від попередньої на чисту квінту.

Якщо відрахувати від ноти До вниз 3,5 тона, то отримаємо ноту Фа. Якщо від ноти Фа відрахувати 3,5 тона вниз, отримаємо ноту Сіb і т.д. Саме в такому порядку розташовуються тональності на квінтовому колі. Сім бемолів має тональність Доb-мажор і їй паралельна ляb-мінор.

Порядок додавання бемолей при ключі завжди однаковий: сі, мі, ля, ре, соль, до, фа.

 

Його необхідно запам’ятати!

Так само як і кожна тональність відстоїть від попередньої на чисту квінту, так і бемолі під час ключа відстоять одна від одної на чисту квінту.

У чому різниця між квінтовим і кварто-квінтовим колом

Як було сказано вище, свою назву квінтове коло отримало через те, що його схема побудови заснована на чистих квінтах. При цьому варто зазначити, що відстань у 3,5 тони характерна при русі вгору на дієзних тональностях і при русі вниз на бемольних тональностях. Оскільки кварта є оберненням інтервалу квінти, то при зміні напрямку руху (на дієзних тональностях донизу, а на бемольних – догори) інтервал між сусідніми тональностями буде вже не чистою квінтою, а її оберненням – чистою квартою. Звідси з’явилася назва кварто-квінтове коло.

Кварто-квінтове коло і квінтове коло – дві назви одного й того самого кола.

Як користуватися квінтовим колом

Квінтове коло – це своєрідна шпаргалка для музиканта-початківця.

На малюнку представлено загальне квінтове коло для мажорних і мінорних тональностей.

• Зовнішнє коло (блакитне) – мажорні тональності;
• Середнє коло (рожеве) – паралельні мінорні тональності;
• Внутрішнє коло (жовте) – кількість дієзів і бемолів у тональності.

Є кілька варіантів використання квінтового кола.

I. Визначення знаків при ключі

Для цього просто необхідно запам’ятати послідовність появи знаків при ключі для дієзних і бемольних тональностей.

Це, мабуть, основне призначення квінтового кола.

Задача: Визначити знаки в тональності фа-мінор.

Рішення: Виходячи з квінтового кола, тональність фа-мінор має 4 бемолі при ключі. Послідовність бемолів, як ми вже знаємо, така: сі, мі, ля, ре, соль, до, фа. Отже, в тональності фа-мінор присутні такі понижені щаблі: сі, мі, ля і ре.

II. Визначення тональності за нотами твору

Для цього необхідно порівняти ноти зі знаками альтерації, що використовуються в композиції, з різними тональностями на квінтовому колі.

Про те, як визначити тональність Ви можете дізнатися тут.

Задача: Визначити тональність твору за нотами: до, ре, міb, фа, соль, ля, сіb.

Рішення: Ця тональність має два знаки бемоль. Якщо поглянути на квінтове коло, то – це тональність соль-мінор. Вона має два знаки бемоль: сі та мі.

III. Визначення споріднених тональностей

.
Для цього необхідно на квінтовому колі подивитися на сусідні тональності зліва і справа. Саме вони і будуть спорідненими до даної тональності.

Сродинними до даної тональності вважаються тональності, тонічні тризвуки яких входять до даної тональності.

Задача: Визначити споріднені тональності для Ля-мажор

Рішення: Сусідніми тональностями для Ля-мажору на квінтовому колі є Ре-мажор, сі-мінор, Мі-мажор і до#-мінор. Крім цього, спорідненою тональністю, також, будете паралельна Ля-мажору тональність фа#-мінор.

IV. Транспозиція твору

За допомогою квінтового кола можна легко транспонувати твір в іншу тональність. Для того щоб це зробити необхідно повернути квінтове коло так, щоб нова тональність розташувалася на місці старої тональності твору. Старі акорди необхідно буде замінити новими, які розташовуватимуться на тих самих позиціях квінтового кола, на яких розташовувалися старі акорди. Якщо так вчинити, то в новій тональності будуть збережені всі взаємозв’язки між акордами і композиція буде транспонована в нову тональність.

Завдання: Перенести тональність твору

на фа-мінор. Твір містить у собі такі акорди: Bm, A, G.

Рішення: Подивимося на квінтове коло і запам’ятаємо де розташовуватися акорди і тональність твору.

 

Далі повертаємо квінтове коло так, щоб тональність фа-мінор розташовувалася на місці тональності сі-мінор. Дивимося які акорди в тональності фа-мінор розташовуватимуться на місці старих акордів у тональності сі-мінор (на зображенні виділені червоним кольором).

Це акорди: Fm, Eb, Db.

V. Модуляція

За допомогою квінтового кола можна переходити з однієї тональності в іншу, споріднену тональність. Для такого переходу часто використовується загальний акорд і наступний, властивий тільки новій тональності, акорд.

Як перехідний акорд зазвичай використовується малий мажорний септакорд (домінантсептакорд). Він є домінантою нової тональності.

Завдання: Зробити модуляцію з тональності сі-мінор у споріднену їй тональність фа#-мінор. Акорди: Bm, A, G.

Рішення: Загальним акордом є акорд A (Ля-мажор), а малим мажорним акордом – F#7.

Послідовність акордів може бути такою: Bm, A, G, A, F#7.

VI. Написання музики

Завдяки квінтовому колу можна одразу визначити найстійкіші щаблі тональності. Як відомо, це тоніка, домінанта і субдомінанта.

Якщо поглянути на квінтове коло, то домінантою обраної тональності буде нота наступної тональності, а субдомінантою – нота попередньої тональності.

Задача: Визначити домінанту та субдомінанту тональності сі-мінор.

Рішення: Наступна тональність у квінтовому колі після сі-мінор – це фа#-мінор. Значить домінантою буде нота фа#.

Попередня тональність у квінтовому колі перед сі-мінор – це мі-мінор. Значить субдомінантою буде нота мі.

Квінтове коло не дарма отримало таку популярність серед музикантів, оскільки за його допомогою можна вирішувати низку завдань. Особливо, квінтове коло може бути корисним для музикантів-початківців.

Напишіть у коментарі як Ви використовуєте квінтове коло. Поділіться своїм досвідом.